До юрисдикції суду належить, насамперед, забезпечення повного дотримання  договірними сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ) та протоколами до неї (стаття 19 Конвенції). Це завдання ЄСПЛ виконує шляхом тлумачення норм Конвенції та розглядаючи скарги про порушення її положень як з боку держав (стаття 33), так і з боку фізичних осіб,  неурядових організацій та груп осіб (стаття 34). 

Рішення суду мають неабияке значення не тільки для захисту прав людини в цілому, але й для вирішення більш конкретних завдань. Так, створене судом прецедентне право знаходить, з одного боку, широке застосування національними суддями, а, з іншого, робить Конвенцію потужним «living instrument», що дає можливість тлумачити зафіксовані ще у 1950 році норми у світлі нових подій. Окрім того, рішення ЄСПЛ здійснюють безпосередній вплив на реформування національного законодавства держав-членів Ради Європи, завдяки чому здійснюється впровадження в українську правову систему європейських стандартів та досягається зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України. 

У цьому контексті, слід відмітити, що хоча Європейський суд своїм рішенням і не може ініціювати перегляд рішень національних судів або ж визнати певний внутрішній правовий акт недійсним, відповідно до статей 41 та 46 ЄКПР держава, визнана винною у порушенні положень, закріплених у Конвенції та її протоколах, зобов’язана усунути наслідки цього порушення. Усунення наслідків порушення відбувається шляхом імплементації заходів індивідуального характеру, наприклад, через виплату відшкодування скаржнику, та заходів загального характеру[1]. Загальні заходи, при цьому, полягають, в першу чергу, у внесенні змін до чинного законодавства.

Відповідно до статті 27 ЄКПЛ кількість суддів відповідає кількості держав-учасниць Конвенції. Таким чином, на даний час суд складається з 47 суддів. Враховуючи таку кількість суддів та з огляду на великий потік заяв, що щорічно поступають на розгляд до Страсбургу, ефективність судового механізму та його дієздатність нерідко піддавалися сумніву.

Саме тому Європейський суд з прав людини кілька разів підлягав реформуванню.

З набуттям у 1998 році чинності 11-го Протоколу було об’єднано дві окремі інституції Ради Європи: Європейську Комісію з прав людини та Європейський суд з прав людини. Окрім цього, суд почав діяти на постійній основі.

Реагуючи на велику кількість справ, з 2004 року суд почав застосовувати процедуру винесення пілотних рішень. Ця процедура полягає у виявленні в рамках конкретної справи системних проблем у законодавстві країни, що спричинили порушення Європейської конвенції з прав людини. Після виявлення системної проблеми Суд у своєму рішенні зобов’язує країну вжити необхідних заходів для виправлення ситуації, що склалася.

1 червня 2010 року набув чинності протокол 14 до Конвенції з прав людини. Згідно з ним було збільшено строк перебування суддів на їхній посаді (з 6 до 9 років). Суддям було також дозволено одноосібно відхиляти скарги. Окрім цього, була спрощена процедура визнання скарг недопустимими для їх розгляду судом.

Інтерлакенський процес та Ізмірська конференція високого рівня

18-19 лютого 2010 року в місті Інтерлакен (Швейцарія), під час зустрічі міністрів юстиції країн-членів Ради Європи офіційно було ухвалено Інтерлакенську декларацію з реформування Європейського суду з прав людини. Короткострокова оцінка виконання цього документу передбачена на 2011-2012 рр. Довгострокова оцінка передбачена на 2019 рік. Принципово важливим у цьому документі є інтегрований План дій, виконання якого повинно вирішити перераховані Декларацією проблеми розвантаження Суду, зокрема:

-          чіткі й передбачувані стандарти Суду для винесення ним «пілотних рішень»;

-          забезпечення гнучкості та ефективності Суду, оминаючи довгий і обмежуючий шлях процедури внесення змін і доповнень до Європейської Конвенції з прав людини.

Основними елементами Інтерлакенського процесу є імплементація Європейської Конвенції з прав людини на національному рівні, перегляд та зміцнення процедур Європейського суду з прав людини та ефективний нагляд Комітету міністрів Ради Європи за виконанням його рішень. Наріжною концептуальною засадою цієї реформи стало підтвердження права на індивідуальне звернення громадян європейських країн до Європейського суду з прав людини разом з ефективною реалізацією принципу його субсидіарності національними судовими установами.

Вже здійснено три конкретні кроки з виконання рішень Інтерлакену:

- Створено та введено в дію з 1 січня 2011 року нову систему нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ;

- Комітетом міністрів Ради Європи Створено дорадчу комісію з розгляду кандидатур на посади суддів ЄСПЛ;

- Комітетом міністрів Ради Європи ухвалено рекомендацію щодо правових засобів захисту прав у випадку надмірної тривалості судового провадження.

Серед подальших кроків з реформування визначено комплекс заходів із скорочення кількості повторюваних заяв, які надходять до Європейського суду, зміцнення його потужностей шляхом надання державами додаткових суддів на базі секондменту, можливість запровадження судового мита за подачу заявниками позовів до ЄСПЛ, а також розробки комплексу показників досягнення цілей Інтерлакенської та Ізмірської декларацій.

Внеском Турецького головування у Комітеті міністрів Ради Європи в розвиток Інтерлакенського процесу стало проведення 26-27 квітня 2011 р. в Ізмірі (Туреччина) Конференції щодо процесу реформи Суду. Варто зазначити, що в ході цієї Конференції Турецьке головування не змогло досягнути компромісу з делегаціями щодо питання введення мита за подачу позовів до ЄСПЛ, а також створення механізму фільтрації позовних заяв. Тому ці питання реформи ЄСПЛ продовжують перебувати на розгляді Комітету міністрів Ради Європи.

До основних досягнень Конференції варто віднести схвалення Ізмірської декларації, яка дала оцінку ефективності імплементації країнами Протоколу 14 Конвенції з прав людини, підбила підсумки Інтерлакенського процесу, а також надала додатковий імпульс процесу реформування Європейського суду з прав людини.

У ході переговорів щодо Ізмірської декларації українська сторона  виступала за недоцільність введення судового мита за подання заяви до Європейського суду з прав людини, не заперечувала проти створення механізму фільтрації позовних заяв, за умови чітко визначених критеріїв такого механізму.

Внесок Українського Головування в Комітеті міністрів Ради Європи в процес реформування Європейського суду з прав людини

Комітет міністрів Ради Європи відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини відіграє провідну роль у нагляді за виконанням державами рішень Європейського Суду з прав людини. Цей нагляд здійснюється шляхом проведення щоквартальних засідань Комітету (чотири рази на рік) у форматі DН у ході яких обговорюються 20 найважливіших рішень ЄСПЛ по так званих справах-лідерах[2].

За результатами обговорення Комітет міністрів схвалює рішення і проміжні резолюції в яких вказує країнам на перелік заходів, яких необхідно вжити на національному рівні для виконання рішень Європейського суду з прав людини. На цих зустрічах Комітет міністрів також розглядає питання реформи Європейського суду з прав людини.

Обравши своїм другим пріоритетом “Права людини та верховенство права в контексті демократії і стабільності в Європі”, Українське головування в Комітеті міністрів Ради Європи приділило особливу увагу питанню реформування та зміцненню Європейського суду з прав людини.

Нашим практичним внеском у цей процес стало схвалення  на засіданні Комітету міністрів у форматі DH, яке відбулось у грудні 2010 року під головуванням Постійного представника України[3] рішення про запровадження нової системи нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ (т.зв. twin-track). Ця система була введена в дію з 1 січня 2011 року.

Основна функція цієї системи є впровадження двох паралельних наглядів Комітетом міністрів Ради Європи за виконанням країнами рішень Суду так звані - стандартна і розширена процедури.

Стандартна процедура полягає в письмовому спілкуванні Секретаріату Ради Європи з владою держав-респондентів щодо виконання останніми рішень Європейського суду з прав людини. Це спілкування здійснюється шляхом надсилання Урядом країни до Секретаріату РЄ основних планів дій і доповідей по виконанню цих рішень. В більшості випадків цей процес здійснюється через Секретаріати урядових уповноважених при Європейському суді з прав людини.

Розширена процедура застосовується по рішеннях ЄСПЛ у міждержавних справах (коли одна країна-член РЄ позивається у Європейському суді проти іншої країни, як приклад можна навести рішення ЄСПЛ у справах Кіпру проти Туреччини), справах, що вимагають вжиття країнами термінових заходів для усунення структурних проблем в законодавстві та, відповідно, уникнення повторюваності порушень Європейської конвенції з прав людини[4], або у тих випадках, коли держава не змогла представити на розгляд Комітету міністрів Ради Європи свій план дій чи доповідь щодо виконання рішень Європейського суду.

Також під час головування України на засіданнях КМ РЄ в форматі DH, яке відбулось 8,9 та 10 березня 2011 року ця нова система нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ була вперше імплементована та довела свою ефективність.

25 травня 2011 року під Головуванням України Комітет міністрів Ради Європи схвалив рішення по виконанню досягнутих домовленостей в ході 121-го міністерського засідання КМ РЄ.[5] Окремим положенням документу зазначається, що Комітет міністрів Ради Європи повинен продовжити реформу Європейського суду з прав людини  в контексті досягнутих в Інтерлакені та Ізмірі домовленостей.

Варто віднести до досягнень українського головування і принципову політичну домовленість з Великою Британією та Албанією, які є наступними Головуваннями в Комітеті міністрів Ради Європи, що ці країни продовжуватимуть надавати підтримку та просувати уперед Інтерлакенський процес з майбутнього Європейського суду з прав людини на основі Ізмірської Декларації та майбутніх домовленостей в рамках Міжнародної конференції «Роль превенції у заохоченні та захисті прав людини», яка відбулася у Києві 20-21 вересня за участю Комісара Ради Європи з прав людини, міністрів юстиції країн-членів Ради Європи, представників Генерального директорату Ради Європи з прав людини та правових питань, урядових уповноважених при Європейському суді з прав людини, а також працівники правничих галузей України.

Ключовим досягненням Київської конференції стало започаткування розвитку практичних підходів до реформування Європейського суду з прав людини на національному рівні, які необхідні для досягнення ефективної імплементації положень Європейської конвенції з прав людини судами країн-членів РЄ, аби гарантувати, що національні суди та державні органи здатні виконувати свою превентивну роль у захисті прав людини.

Таким чином Україна сприяла просуванню основного елементу Інтерлакенського процесу з реформи Європейського суду з прав людини, який полягає в імплементації Європейської Конвенції з прав людини на національному рівні, що має забезпечити стале функціонування ЄСПЛ у довгостроковій перспективі.

7 листопада 2011 року Україна передала Великій Британії Головування в Комітеті міністрів Ради Європи. Основним пріоритетом британського Головування є реформа Європейського суду з прав людини.

В рамках цього пріоритету Британське Головування в КМ РЄ очікує досягнути практичні результати, зокрема:

• створити заходи з підвищення ефективності роботи ЄСПЛ, що дозволять Суду оперативно зосередитися на найбільш важливих справах, які вимагають його уваги;

• зміцнити механізм імплементації Європейської конвенції з прав людини на національному рівні та забезпечити, щоб національні суди і влада були в змозі взяти на себе провідну роль у захисті прав людини;

• зміцнити принцип субсидіарності шляхом створення нових правил і процедур, які б гарантувати, що ЄСПЛ відіграватиме допоміжну роль у нагляді за виконанням державами Європейської конвенції з прав людини, у той час як основна відповідальність щодо виконання своїх зобов'язань по дотриманню Конвенції лежатиме на її країнах-учасницях;

• вдосконалення процедури висування кандидатур на посади суддів ЄСПЛ, а також забезпечення того, щоб прецедентне право Суду було чітким і послідовним;

• розробити нове визначення статті 8 ЄКПЛ (право на приватне та сімейне життя) для того, щоб унеможливити  блокування Європейською конвенцією з прав людини депортацію засуджених іноземців (ця категорія справ є однією із найчисленніших стосовно Великої Британії в ЄСПЛ).

Внеском Британського головування у цей процес стане проведення у цій країні Конференції у 2012 році Міністерського рівня, в ході якої планується схвалити Декларацію, що включатиме в себе погоджений пакет заходів з реформування ЄСПЛ, у тому числі внесення змін до Європейської конвенції з прав людини.

[1] Пор. ст. 1 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. 

/p

/p

Право України, Микола Точицький