Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • English
  • Français
Співробітництво України в рамках Ради Європи
Опубліковано 06 травня 2020 року о 16:15

Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, спрямованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.

Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декількох конвенцій цієї Організації, зокрема Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, Рамкової конвенція про захист національних меншин.

15 вересня 1995 р. у Києві відкрили Центр інформації та документації РЄ, на базі якого у 2001 р. створили Бюро інформації РЄ в Україні.

26 вересня 1995 р. Парламентська асамблея РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок Парламентської асамблеї (ПА) РЄ № 190 (1995).

19 жовтня 1995 р. Комітет міністрів РЄ ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом Організації.

9 листопада 1995 р. відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у Страсбурзі на площі перед Палацом Європи підняли Державний прапор України.

Відповідно до Статуту РЄ Україна представлена у всіх трьох головних органах РЄ.

Міністр закордонних справ нашої країни відстоює інтереси держави у Комітеті міністрів Ради Європи – керівному органі цієї Інституції.

Постійне представництво України при Раді Європи забезпечує участь нашої держави у повсякденній роботі КМ РЄ, його робочих органів та надає сприяння всім представникам нашої держави, що задіяні у співробітництві в рамках Ради Європи.

У Парламентській асамблеї Ради Європи наша держава представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників).

До складу делегації України у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи (Конгрес) входять 24 представники України (12 основних членів та 12 їх заступників).

Суддею Європейського суду з прав людини від України є Ганна Юдківська.

Україна активно долучається до розбудови договірно-правової бази Ради Європи (договори, підписані і ратифіковані нашою державою).

Важливим етапом співпраці України в рамках РЄ було головування нашої держави в Комітеті міністрів Ради Європи у травні-листопаді 2011 року, що відбулось вперше за роки членства України в Організації.

Програма Українського головування базувалась на трьох основних пріоритетах: захист прав дітей, права людини та верховенство права в контексті демократії і стабільності в Європі, а також зміцнення та розвиток місцевої демократії.

На період українського головування припала найбільш активна фаза другого етапу реформи Ради Європи, основною метою якої було визначення стратегічних пріоритетів Ради Європи на поточне десятиліття та їх практична реалізація на основі застосування нових інструментів і методів діяльності Організації.

На сучасному етапі відображенням пріоритетів співробітництва нашої держави в рамках РЄ є План дій Ради Європи для України на 2018-2021 рр.

Його бюджет становить 29,5 млн. євро.

Відпочатку збройної агресії Російської Федерації проти України майданчик Ради Європи став важливим місцем протидії цій агресії, як в політичному, так і в юридичному вимірах.

Українській стороні вдалося домогтися ухвалення низки рішень Комітету міністрів РЄ, якими засуджується незаконна анексія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (Україна) Російською Федерацією; РФ закликається дотримуватися усіх своїх зобов'язань відповідно до міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, включаючи Європейську конвенцію з прав людини, а також принципи та стандарти Ради Європи; від РФ вимагається вжити всіх необхідних заходів для дотримання прав людини в Криму та негайного припинення всіх порушень цих прав, включаючи заперечення свободи вираження поглядів, свободи мирних зборів, свободи релігії та переконань, дискримінаційні заходи та практики, довільні затримання, катування та інші жорстокі, нелюдські або принизливі види поводження та репресії проти осіб, що належать до меншин, включаючи кримських татар, а також українців та осіб, які належать до інших етнічних та релігійних груп.

Висновки Венеціанської Комісії створили фундамент для вироблення чіткої і консолідованої міжнародно-правової позиції України щодо проблеми статусу окупованих територій та їх подальшого звільнення.

Йдеться, зокрема про визнання таким, що не відповідає конституційним принципам України рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо проведення т.зв. референдуму з питання приєднання до РФ. Крім того Венеціанська Комісія визнала проект федерального конституційного закону «Про порядок прийняття в Російську Федерацію і утворення у її складі нового суб’єкта Російської Федерації» таким, що не відповідає нормам міжнародного права.

Обидва рішення ухвалені під час 98-го пленарного засідання ВК (Венеція, 21-22 березня 2014 р.)

Ці висновки, поряд із рішеннями статутних органів Ради Європи та інших міжнародних організацій, заклали юридичні підвалини для обмежувальних заходів (санкцій), що сьогодні застосовуються до РФ у зв’язку із незаконною анексією Криму.

Парламентська асамблея у квітні 2014 р. запровадила санкції до делегації РФ, а у січні 2015 р. продовжила їх дію. Це змусило російську сторону призупинити участь в роботі Асамблеї до червня 2019 р.

Асамблея ухвалила більше 10 резолюцій та рекомендацій, якими визнала, що усі дії Росії, спрямовані на анексію Криму, стали відвертим порушенням норм міжнародного права, включно із Статутом ООН та Хельсінкським заключним актом ОБСЄ. Зафіксувала порушення Будапештського меморандуму та Статуту РЄ. Спростувала закиди Росії щодо утиски Україною російськомовних громадян.

Так, Резолюція ПАРЄ 2133 (2016) від 12 жовтня 2016 року «Засоби правового регулювання проти порушень прав людини на українських територіях, що знаходяться поза контролем української влади» – перший міжнародний документ, який визнав Російську Федерацію стороною конфлікту та застосував для цього термін «ефективний контроль».

Резолюції та рекомендації ПАРЄ не мають зобов’язуючого характеру втім є важливими з точки зору здійснення інформаційного та політичного тиску на країну-агресора. Російська Федерація традиційно ігнорує рішення та вимоги ПАРЄ, що пов’язані з агресією проти України.

На розгляді Європейського суду з прав людини перебувають позови нашої держави проти Російської федерації, що безпосередньо пов’язані зі збройної агресією останньої проти України.

Низка складних політичних і економічних процесів на європейському континенті, що розгорталися в період 2014-2019 рр. призвели до кардинального перегляду Парламентською Асамблеєю ставлення взаємодії з російською делегацією. Схвалена Парламентською Асамблеєю Ради Європи Резолюція № 2287 від 25 червня 2019 р. «Посилення процесу прийняття рішень Парламентською Асамблеєю щодо повноважень та голосування» стала неприпустимою поступкою Російській Федерації, яка з 2014 року здійснює збройну агресію проти України, грубо порушуючи норми і принципи міжнародного права, у тому числі Статуту Ради Європи. Суттєве послаблення санкційного механізму ПАРЄ, передбачене ухваленою резолюцією, відбулося на тлі відсутності жодних конструктивних кроків з боку Російської Федерації, кричущого невиконання цією країною взятих на себе зобов’язань, а також резолюцій ПАРЄ, схвалених у відповідь на російську агресію.

Рішення Асамблеї стало свідченням відходу від задекларованих стандартів, принципів та цінностей Ради Європи внаслідок безпрецедентного тиску й фінансового шантажу з боку Російської Федерації. Це сталося внаслідок відвертого потурання з боку низки країн, керівництво яких, з одного боку, наголошує на необхідності припинення російської агресії проти України, а з іншого - заохочує агресора, йдучи йому на поступки. Позбавивши себе можливості застосовувати найбільш дієві санкції, Асамблея значно послабила свою роль у сучасній європейській політиці, а відтак і здатність ефективно захищати верховенство права, права людини та демократію в усіх державах-членах Ради Європи, в тому числі в Російській Федерації. Парламентська Асамблея втратила свій авторитет, і Організація більше не може відігравати роль, якою її наділили батьки-засновники.

Рада Європи виявилася нездатною відповісти на новітні виклики та загрози, зокрема агресію одного свого члена проти іншого.

Україна зі свого боку залишається відданою взятим на себе у рамках Ради Європи зобов’язанням, продовжить захищати права і свободи кожної людини і громадянина на території нашої держави, включаючи тимчасово окуповані території, а також активно протидіятиме подальшим спробам зруйнувати Організацію.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux