Україна є стороною Конвенції з 11 вересня 1997 року. З цього часу для контролю за виконанням до Комітету міністрів надійшло 1549 рішень Суду у справах проти України.

З 15 червня 2010 року суддею ЄСПЛ від України є Ганна Юдківська. У період з 1996 до 2008 р. Україну в Суді представляв Володимир Буткевич.

У 2019 р. проти України до Суду подали 3991 заяву.

Протягом 2019 р. Суд розглянув 2 414 заяви, визнав неприйнятними – 2 227, ухвалив 109 рішення стосовно 187 заяв, у яких встановив щонайменше одне порушення Конвенції.

Незважаючи на велику кількість заяв проти України до Суду, більшість мають схожий характер та стосуються низки структурних проблем, що призводять до порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема:

• невиконання або тривале виконання рішень національних судів;
• надмірна тривалість провадження досудового слідства у кримінальних справах і судового розгляду цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ;
• незабезпечення права на належний судовий захист, неефективність розслідування кримінальних справ правоохоронними органами за скаргами на неналежне поводження з боку представників органів держави;
• порушення майнових прав;
• неналежні умови утримання та лікування осіб, які перебувають під вартою.

Представляє Україну в Суді під час розгляду справ, а також забезпечує виконання рішень Суду, ухвалених проти нашої держави, - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, що функціонує в рамках Міністерства юстиції.

Станом на кінець 2019 року Комітет міністрів РЄ ухвалив рішення про припинення нагляду за виконанням у 970 справах проти нашої держави та продовжував здійснювати контроль за виконанням Україною 579 рішень Суду.

Детальна інформація про поточний стан виконання Україною рішень ЄСПЛ – на веб-сторінці Департаменту з питань виконання рішень ЄСПЛ Секретаріату Ради Європи.

Міждержавні скарги України проти Росії

Наразі Судом розглядаються п’ять міждержавних скарг України проти Росії:

– «Україна проти Росії» (Крим) (заява №. 20958/14) та «Україна проти Росії» (Східна Україна) (№ 8019/16);

– справа «Україна проти Росії (II)» (заява № 43800/14), подана 13 червня 2014 року та стосується викрадення трьох груп дітей у Східній Україні та їх тимчасової передачі в Росію з червня по серпень 2014 року. Справа перебуває на розгляді Палати Суду;

– заява проти Росії, передана Урядом України до Суду 11 вересня 2018 року («Україна проти Росії (VII)», заява № 38334/18), що стосується громадян України, ув’язнених в Криму та в Росії за політичними мотивами;

– остання заява, подана Урядом України 29 листопада 2018 року («Україна проти Росії (VIII)», заява № 55855/18), у якій йдеться про події в Азовському морі та захоплення Росією українських суден «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу» та їх екіпажів.

На додаток до міждержавних справ в Суд надходить значна кількість індивідуальних заяв, що стосуються подій в Криму та на Донбасі. 17 грудня 2018 року Суд розповсюдив інформацію про схвалення плану розгляду таких індивідуальних заяв. Оскільки ключовим питанням у цих справах є визначення юрисдикції України або Росії щодо питань, що оскаржуються, а Суд очікує визначитися стосовно цього питання у рамках розгляду міждержавної заяви «Україна проти Росії» (т. зв. справа «Східна Україна», № 8019/16), Суд вирішив що усі відповідні індивідуальні справи будуть комунікувати урядам паралельно із міждержавною справою, однак, після отримання у відповідь зауважень урядів і заявників, Суд має намір зафіксувати відкладення розгляду кожної справи до прийняття рішення у міждержавній справі.

Актуальна інформація про стан розгляду цих справ – на веб-сторінці Суду, а також на профільному веб-ресурсі Мін’юсту.