Наприкінці 2020 року Постійне представництво України при Раді Європи з метою активізації роботи РЄ, спрямованої на забезпечення захисту прав людини населення тимчасово окупованого РФ Криму, ініціювало ухвалення рішення Комітету Міністрів Ради Європи «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)».

Ця ідея була підтримана переважною більшістю країн-членів РЄ у Комітеті міністрів Ради Європи (КМРЄ).

28 квітня 2021 року на засіданні КМРЄ підготовлений Україною проєкт рішення, представлений Першою заступницею Міністра закордонних справ України Е. А. Джапаровою, був схвально сприйнятий переважною більшістю делегацій країн-членів РЄ. Е. А. Джапарова акцентувала на тому, що багаточисленні грубі та систематичні порушення РФ прав людини на ТОТ АРК є чітким свідченням безальтернативності зусиль, спрямованих на примус Росії до виконання норм міжнародного права, зокрема статутних зобов’язань у зв’язку з її членством у Раді Європи, які передбачають повагу до прав людини та основних свобод. Наголошувалось, що населення окупованого півострова заслуговує на таку ж, ба навіть більшу, увагу та захист своїх прав, як й інші 800 мільйонів громадян держав-членів РЄ.

Протягом квітня – травня 2021 р. на основі запропонованого Україною тексту Постійним представником Німеччини як головуючої в КМРЄ країни були проведені консультації з делегаціями країн–членів РЄ. Низка їхніх пропозицій, зокрема щодо моніторингу ТОТ АРК правозахисними органами РЄ та підготовки відповідних доповідей Генсекретаря РЄ, була врахована в остаточному проєкті рішення, винесеному на голосування (на вимогу РФ) КМРЄ 11 травня ц.р. Переважна більшість країн проголосувала за цей документ.

Ухвалення рішення «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» має важливе значення, адже засвідчило незмінність позиції КМРЄ як керівного органу Ради Європи на підтримку незалежності й суверенітету нашої держави, із закликом до РФ відновити територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах.

Рішення КМРЄ посилило політику міжнародної спільноти щодо невизнання спроби анексії Криму, а також позицію України в обстоюванні національних інтересів на майданчиках міжнародних організацій, у міжнародних судових інстанціях, у рамках Кримської платформи, що сприятиме деокупації АРК та м. Севастополя.

Ухвалення зазначеного рішення є важливим також у контексті збереження ситуації довкола України на активному порядку денному РЄ, посилення солідарності європейських країн з нашою державою та збереження фокусу уваги країн-членів та керівництва РЄ на правозахисній ситуації на ТОТ АРК.

Ключовими елементами рішення є запрошення Комісару Ради Європи з прав людини здійснювати на постійній основі моніторинг ситуації в Криму, а Генеральному секретарю РЄ – представляти на розгляд КМРЄ щонайменше раз на рік доповідь/доповіді щодо ситуації на півострові.

У цьому сенсі рішення є додатковим засобом тиску на РФ, яка має надати повний та безперешкодний доступ до території окупованого Криму правозахисним механізмам РЄ для здійснення ними моніторингової діяльності відповідно до норм міжнародного права, з належною повагою до суверенітету й територіальної цілісності нашої держави, а також урахуванням статусу Криму як тимчасово окупованої території України та національного законодавства нашої держави.

Наразі триває робота з визначення модальностей та часових рамок представлення першої доповіді Генсекретаря РЄ на виконання рішення КМРЄ.

 

Комітет міністрів Ради Європи

«Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)»

Рішення від 11 травня 2021 року

Заступники,

посилаючись на свої попередні рішення щодо ситуації в Україні, зокрема CM/Del/Dec(2017)1285/2.1bisb від 3 травня 2017 р.,

підкреслюючи, що мир і демократична безпека в Європі ґрунтуються на повазі до міжнародного права і цінностей та стандартів Ради Європи,

підтверджуючи свою відданість мирному врегулюванню спорів, незалежності, суверенітету й територіальній цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах,

посилаючись на рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у міждержавній справі за позовом України проти Російської Федерації (щодо Криму) (заяви № 20958/14 та 38334/18), яким скарга України проти Росії визнана частково прийнятною. У своєму рішенні щодо часткової прийнятності Велика Палата дійшла висновку, що Російська Федерація здійснювала фактичний контроль над територією Криму у період з 27 лютого до 18 березня 2014 року, а відносно періоду після 18 березня 2014 року виходила з припущення, що юрисдикція держави-відповідача мала форму або характер «фактичного контролю над територією»,

посилаючись на резолюції Генеральної Асамблеї ООН 71/205 від 19 грудня 2016 року, 72/190 від 19 грудня 2017 року, 73/263 від 22 грудня 2018 року, 74/168 від 18 грудня 2019 року, 75/192 від 16 грудня 2020 року “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна»,

засуджуючи триваючу тимчасову окупацію частини території України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі – «Крим») Російською Федерацією як порушення міжнародного права та принципів, яких дотримується Рада Європи, та підтверджуючи невизнання незаконної анексії Російською Федерацією,

висловлюючи серйозну стурбованість з приводу постійної зневаги Російською Федерацією як державою-окупантом своїх зобов’язань за міжнародним правом та усіх її спроб легітимізувати незаконну анексію нею Криму,

нагадуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, та що одним з методів досягнення цієї мети є підтримання й подальша реалізація прав людини та основних свобод, а права людини становлять ключову цінність Ради Європи,

посилаючись на Конвенцію Ради Європи про захист прав людини та основних свобод та Протоколи до неї,

висловлюючи своє глибоке занепокоєння, що ситуація з правами людини в Криму суттєво погіршувалася в умовах російської окупації, з численними та грубими порушеннями прав людини, зокрема довільними затриманнями та арештами, насильницькими зникненнями, депортаціями, катуванням, жорстоким поводженням та іншими видами нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, зокрема щодо затриманих, переслідуваннями, залякуванням, дискримінацією та невиправданими обмеженнями на основі етнічної належності, релігії та переконань,

визнаючи, що міжнародна присутність та моніторинг дотримання міжнародного правозахисного права та міжнародного гуманітарного права в Криму мають першочергову важливість для попередження подальшого погіршення ситуації,

вітаючи відданість України подальшому розширенню співпраці з конвенційними правозахисними органами та міжнародними інституціями, включаючи Раду Європи,

1. закликали Російську Федерацію:

1.1 дотримуватися своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом та відновити територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів,

1.2 звільнити та дозволити повернення, без передумов, усіх громадян України, які були незаконно затримані та засуджені без урахування вимог міжнародного права, а також осіб, які були переміщені чи депортовані через міжнародно визнані кордони з Криму до Російської Федерації;

1.3 виконати свої зобов’язання згідно з міжнародним гуманітарним та правозахисним правом та відновити права всіх осіб, які належать до всіх етнічних громад у Криму, зокрема етнічних українців та кримських татар, забезпечити дотримання їхнього права на освіту, забезпечити доступність освіти українською та кримськотатарською мовами без будь-якої дискримінації на основі походження, релігії чи переконання, скасувати рішення щодо заборони культурних та релігійних установ, неурядових та правозахисних організацій, засобів масової інформації та культурних зібрань;

1.4 скасувати рішення про визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборону його діяльності, скасувати рішення про заборону в’їзду лідерів Меджлісу до Криму та утриматися від збереження чи накладання обмежень на здатність кримськотатарської громади зберігати свої представницькі установи;

1.5 співпрацювати повною мірою з усіма правозахисними органами Ради Європи, Комісаром Ради Європи з прав людини щодо ситуації з правами людини у Криму, які повинні мати безпечний та безперешкодний доступ до Автономної Республіки Крим та міста Севастополь з тим, щоб здійснювати свою моніторингову діяльність відповідно до їхніх мандатів;

2. підтвердили необхідність:

2.1 продовжувати конструктивно долучатися та підтримувати зусилля Ради Європи задля забезпечення поваги до міжнародного права у Криму;

2.2 продовжувати підтримувати правозахисників у Криму як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях;

2.3 продовжувати конструктивно долучатися до злагоджених зусиль щодо Криму також у міжнародних рамках. Такі зусилля мають бути спрямовані на покращення ситуації з правами людини в Криму та заклик до Російської Федерації як держави-окупанта виконувати передбачені міжнародним правозахисним та гуманітарним правом зобов'язання, а також надавати безперешкодний доступ до Криму для визначених регіональних та міжнародних механізмів моніторингу прав людини;

2.4 продовжувати підтримку зусиль України у підтриманні економічних, фінансових, політичних, соціальних, інформаційних, культурних та інших зв’язків зі своїми громадянами в Криму з метою сприяння їхньому доступу до демократичних процесів, економічних можливостей та об’єктивної інформації,

3. запросили Генерального Секретаря: 

 

3.1 долучитися до діалогу з усіма причетними сторонами з метою забезпечення негайного і безперешкодного доступу органів Ради Європи до Криму;

3.2 готувати на постійній основі, щонайменше раз на рік, доповіді щодо ситуації з правами людини в Криму, використовуючи всі доступні джерела інформації з тим, щоб забезпечити Комітет міністрів основою для оцінки ситуації та можливих рішень щодо дій;

4. запросили відповідні органи Ради Європи з прав людини, включаючи Комісара Ради Європи з прав людини:

 

розглянути можливості оцінювання на регулярній основі ситуації з правами людини в Криму згідно з їхніми мандатами та відповідно до принципів та норм міжнародного права, з повною повагою до суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, належним чином враховуючи українське законодавство та статус Криму як тимчасово окупованої території України.