Україна є послідовною у виконанні власних зобов'язань в рамках Ради Європи, і така співпраця дозволяє ефективно змінювати українське законодавство відповідно до європейських стандартів. Про це власному кореспонденту УКРІНФОРМу у Страсбурзі заявив Постійний представник України в Раді Європи Микола Точицький. Він розповів про особливості цьогорічної весняної сесії ПАРЄ та про участь України в роботі цієї організації.
- Пане Посол, поточна сесія Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка добігає кінця, не мала "українських питань" в порядку денному. То чому ж так часто в сесійній залі та в кулуарах лунало слово "Україна"?
- Напевно, це відображення поточної ситуації в Україні. Як Постійний представник України в Раді Європи я не можу щось додати до того, що вже відомо. Ви знаєте, що відразу після оприлюднення заяви колишнього прем'єр-міністра України у зв'язку з обставинами її перевезення з колонії до лікарні Генеральний прокурор України дав відповідну вказівку своїм підлеглим. На даному етапі можу повторити лише слова, які сказав європейським посадовцям: в офіційній заяві відповідального органу влади України заявлено, що всі дії здійснювалися відповідно до положень чинного законодавства України. Більш широкі роз'яснення я зможу надати лише після оприлюднення результатів відповідних слідчих дій.
- Як Ви оцінюєте співпрацю України з ПАРЄ з часу останньої сесії Асамблеї?
- Загалом позитивно. В Україні, на відміну від багатьох інших країн-членів Ради Європи, співпраці з цією європейською інституцією приділяється велика увага, зокрема в інформаційному, політичному та інших контекстах. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути шпальти українських газет. Вони наповнені актуальними темами, зокрема щодо підготовки до імплементації Кримінально-процесуального кодексу, долі судових рішень Європейського суду з прав людини або ж перспективи нових законів про прокуратуру чи адвокатуру. Це ті питання, які засобами класичної та парламентської дипломатії вирішуються спільно з Радою Європи. Така співпраця - це гарантія того, що українське законодавство змінюється відповідно до європейських стандартів. На сьогодні Україна має найбільш амбітний в історії Ради Європи План дій з бюджетом близько 30 млн євро. Цей документ охоплює ефективне здійснення судової реформи, організацію навчання суддів, адвокатів, прокурорів, підготовку законодавчих актів. Це власне те, чого потребує сьогодні Україна.
- Як у ПАРЄ сприймають реформи у сфері українського правосуддя?
- У цілому позитивно. Зокрема, напередодні відбулося засідання Юридичного комітету Ради Європи, під час якого відбулася дискусія щодо змін в судовій системі України за участю нашої парламентської делегації.
Ішлося, зокрема, про виконання рішень Європейського суду - знаєте, існують справи на зразок "Іванов або Харченко проти України", так звані пілотні проекти, які об'єднують тисячі справ, що пов'язані, наприклад, з невиплатою пенсій або зарплат українським громадянам.
Торік уряд підготував законопроект на виконання рішень Європейського суду по названим справам, ще у вересні він мав пройти перше читання. Але підготовка до такого читання законопроекту, який передбачав внесення великої кількості змін до чинного законодавства, відбувалася в "заполітизованій" атмосфері. Ви пам'ятаєте, що торік помилкове тлумачення законодавчих ініціатив викликало соціальний протест з боку чутливих категорій населення. Тому уряд вирішив більш детально опрацювати майбутні положення закону, ця робота триває.
Днями в Комітеті Міністрів Ради Європи під головуванням Великої Британії відбулася так звана Брайтонська конференція за участю міністрів юстиції держав-учасниць. На сесії ПАРЄ обговорювалася Брайтонська декларація, яка спрямована на пошук рішень у подібних до України випадках на рівні національних парламентів, а не лише за рахунок відповідальності урядів. Парламенти повинні брати на себе соціальну відповідальність і незалежно від політичних уподобань адекватно реагувати на рішення судів щодо правового захисту громадян. Врешті, це зобов'язання держави, а не окремих політичних сил. На жаль, Україна сьогодні знаходиться на п'ятому місці у рейтингу невиконання судових рішень і шлях до розв'язання проблеми лежить саме у законодавчому полі. Такі законодавчі ініціативи в Україні не завжди мали бюджетну підтримку. Відтак, з 2000 року ми маємо пілотний проект "ємністю" у півтори тисячі справ.
- Миколо Станіславовичу, однією з рекомендацій Ради Європи на адресу України було ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу. Як у Страсбурзі оцінюють поступ нашої країни у цьому напрямі?
- Напередодні у нас відбулася зустріч з Генеральним директором Ради Європи з прав людини та верховенства права Філіпом Буайа, який високо оцінив ухвалення закону про свободу зібрання та хід імплементації нового КПК. Його задовольнили запевнення українського уряду, що документ буде направлений до Ради Європи і набуде чинності з 1 січня 2013 року. Філіп Буайа висловив також готовність сприяти у підготовці нових законів про адвокатуру та прокуратуру, він задоволений. Тобто це черговий аргумент на користь того, що Україна послідовно виконує свої зобов'язання, узяті при вступі до Ради Європи.
- Дозвольте змінити тему. Врегулювання "заморожених" конфліктів останнім часом привертає в ПАРЄ все більше уваги. На що ми можемо чекати в контексті Придністровського врегулювання?
- Усі питання довкола врегулювання цього конфлікту вирішуються у форматі "5+2", за участю сторін конфлікту та спостерігачів, серед яких є й Україна. Що стосується Ради Європи та її внеску в процес врегулювання, то це може бути надання всебічної експертної правової оцінки шляхом наповнення та реалізації плану дій Ради Європи для Молдови. Зокрема, ще кілька років тому Венеціанська комісія Ради Європи опікувалася питанням, яким чином можна реформувати Конституцію Республіки Молдова, щоб посприяти мирному врегулюванню конфлікту. Ішлося про експертні оцінки та можливий інструментарій без політизації самого процесу. Це нормальний сучасний правовий підхід у разі, якщо держава-член Ради Європи зробить такий запит. Тобто, правові механізми ПАРЄ та Ради Європи можуть бути корисними для врегулювання конфлікту. Актуальним для Молдови у цьому зв'язку може бути приклад співпраці України і Ради Європи через План дій.
- Франція готується до другого туру президентських виборів, а вже у червні країну чекають парламентські вибори. Яким чином такі події можуть вплинути на "європейський вимір" міжпарламентської співпраці України, зокрема з країнами Євросоюзу?
- Хотів би зазначити, що європейський парламентаризм не можна уявити без проявів національної політики. Наприклад, зараз, коли у Франції відбуваються виборчі процеси, французькі парламентарії широко використовують "українську ситуацію" для досягнення власних політичних цілей. При цьому варто пам'ятати, що Франція є відповідальним членом Ради Європи, відповідно усі політичні процеси всередині країни відбуваються демократичним шляхом. По-друге, національні делегації в ПАРЄ - це відображення політичної структури кожного парламенту держави-члена. Про зміни такої політичної конфігурації французької делегації можна буде говорити лише після завершення парламентських виборів у Франції. Водночас кожна країна має свої статутні зобов'язання, які не залежать від політичної кон'юнктури і не повинні змінюватися.
- Дякую за інтерв'ю.