Україна твердо вірить у важливу та лідируючу роль Ради Європи у встановленні правових стандартів у галузі демократії, сприяння і захисту прав людини та основоположних свобод на європейському континенті та за його межами. Ми впевнені, що переважна більшість країн-членів Ради Європи поділяють таке бачення унікальної компетенції Ради Європи.
За майже 70 років із моменту свого створення, Рада Європи значно розвинула та посилила спроможності своїх установ та органів. Ми є свідками зростання авторитету та незалежності Парламентської асамблеї Ради Європи та Конгресу місцевих і регіональних влад. Позиція ПАРЄ з деяких питань стала не менш важливою для життя європейців, ніж позиція Європейського Парламенту, у тому числі через членство у Раді Європи держав-не членів ЄС. Україна підтримує роль Асамблеї як справжнього загальноєвропейського органу, що поділяє цілі та цінності Ради Європи.
Було б дивно, якби Рада Європи не зазнала негативного впливу через виклики для архітектури європейської безпеки, із серйозними наслідками для цілей демократії, прав людини, соціального та економічного розвитку. Більшість з нас знають та погоджуються із основними причинами теперішнього стану справ. Комітет Міністрів Ради Європи та Парламентська Асамблея чітко заявляли у багатьох рішеннях, що слід зробити для вирішення цих проблем.
Беручи це до уваги, ми наближаємось до початку важливого процесу вибору майбутнього керівника Секретаріату Ради Європи.
Однією з відправних точок у процесі виборів є чітке визнання, що Рада Європи – це сім’я всіх європейських країн. Тому, забезпечення справедливого географічного представництва слід визнати керуючим принципом у цьому процесі.
Хоча впродовж перших чотирьох десятиліть після створення Ради Європи, вона була майже виключно західноєвропейською Організацією, останні три десятиліття позначились історичним розширенням та вступом до неї майже 20 нових членів із числа країн Східної та Центральної Європи. Не буде перебільшенням сказати, що без Ради Європи багато з цих держав не були б готові приєднатися до інших європейських інституцій, включаючи Європейський Союз, ОЕСР та НАТО, а деякі – навіть успішно ними керувати.
Проте вагомий внесок країн Центральної та Східної Європи у поширення та зміцнення демократії на всьому континенті не визнаний Радою Європи, коли мова йде про заміщення посади Генерального Секретаря. Ми вважаємо, що представники цих країн мали б отримати можливість очолити Секретаріат вперше за сімдесят років існування Ради Європи.
За всі ці роки багато гідних та впливових чоловіків успішно керували роботою Секретаріату, але серед них була лише одна жінка. Представник Франції Катрін Лалум’єр значною мірою сприяла об'єднанню двох частин Європи у 1989-1994 роках.
Сьогодні Раді Європи як ніколи потрібен лідер, який зможе об'єднати членів Організації, спираючись на принципи та цінності, закріплені в її Статуті. Хоч ми і переконані, що найкращий і найсильніший кандидат має перемогти у прозорій та чесній боротьбі, ми наполягаємо на тому, що після
70 років домінування чоловіків на чолі Секретаріату, жінки Європи мають отримати ще одну можливість скеровувати Раду Європи крізь бурхливі часи.
Ми закликаємо до максимальної прозорості в цьому процесі, яка може бути досягнута, серед іншого, шляхом застосування інноваційних підходів. Наприклад - проведення прямої веб-трансляції дебатів, що довела свою ефективність під час обрання Генерального Секретаря ООН.
Україна очікує на відкритий та демократичний процес обрання наступного Генерального секретаря Ради Європи.