Постійне представництво України при Раді Європи

, Київ 01:25

Конгрес

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (далі – Конгрес) є консультативним органом Ради Європи, який у сучасному вигляді діє з 1994 року. Він представляє інтереси органів місцевих і регіональних влад 47-и держав-членів Ради Європи.

Пріоритетами Конгресу є зміцнення та захист інтересів органів місцевих і регіональних влад, забезпечення їх участі у процесах європейської інтеграції, моніторинг дотримання державами-членами Ради Європи положень Європейської хартії місцевого самоврядування та спостереження за місцевими та регіональними виборами, які відбуваються в цих країнах.

Конгрес:

  • представляє інтереси європейських регіонів та муніципалітетів;
  • є форумом, на якому представники місцевих або регіональних влад обговорюють спільні проблеми, обмінюються досвідом та ознайомлюють уряди зі своїми поглядами;
  • консультує Комітет міністрів та Парламентську асамблею Ради Європи з усіх аспектів розвитку та реалізації місцевої і регіональної політики;
  • тісно взаємодіє з національними та міжнародними організаціями, що представляють місцеві і регіональні влади;
  • організує публічні обговорення та конференції на місцевому і регіональному рівнях в усіх державах-членах Ради Європи з метою активного залучення до цього громадськості, участь якої залишається важливою для встановлення справжньої демократії;
  • готує регулярні доповіді щодо стану місцевої та регіональної демократії в кожній з держав-членів Ради Європи та країнах, що є кандидатами на вступ;
  • спостерігає за проведення місцевих і регіональних виборів в цих країнах.

Структура Конгресу

Кожна держава-член Ради Європи представлена у Конгресі національною делегацією з тією ж самою кількістю представників і заступників, як і в Парламентській асамблеї РЄ.

Національна делегація України у Конгресі складається з 12 представників України в Конгресі та 12 їх заступників на чолі з Заступником міського голови – секретарем Київської міської ради Володимиром Прокопівим.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих влад та Палати регіонів. Загальна кількість місць становить 324 для членів палат та 324 для їхніх заступників. Усі вони є обраними представниками більш ніж 200 тисяч місцевих та регіональних органів влад сорока семи держав – членів Ради Європи.

Голова Конгресу обирається терміном на два роки по черзі з представників кожної з палат. У жовтні 2016 року Головою Конгресу було обрано Гудрун Мозлер Тьорнстрьом (Gudrun Mosler Törnström). 

Діяльність Конгресу здійснюється шляхом проведення щорічних пленарних сесій (у т.ч. засідань Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідань Статутного форуму та статутних комітетів Конгресу, що відбуваються в міжсесійний період.

Засідання Конгресу проводяться в приміщенні штаб-квартири Ради Європи у Страсбурзі.

Координацію діяльності Конгресу та його робочих органів забезпечує Бюро Конгресу. Воно складається з Бюро Палати регіонів і Бюро Палати місцевих влад, до складу кожного з яких входять Голова палати та сім членів.

Статутний форум діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями. До складу Форуму входять голови національних делегацій країн та члени Бюро Конгресу.

Комітетами Конгресу є:

Комітет з управління, що відповідає за питання мандату Конгресу, фінансові питання та питання співпраці з міжурядовим сектором, транскордонного та міжрегіонального співробітництва, електронної демократії.

Комітет з поточних питань, що вивчає роль місцевих та регіональних влад у подоланні основних викликів сьогодення та готує діяльність Конгресу у галузі соціальної єдності, освіти, сталого розвитку у світлі фундаментальних цінностей РЄ.

Комітет з моніторингу, що вивчає питання дотримання державами-членами своїх зобов’язань відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування та відповідає за здійснення моніторингу.

Організаційне забезпечення діяльності Конгресу здійснює Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем Конгресу, який обирається терміном на 5 років. У 2010 році Генеральним секретарем Конгресу було обрано Андреаса Кіфера (Andreas Kiefer).

У Конгресі також діють чотири політичні групи: група соціалістів (SOC), група «Європейська народна партія / християнські демократи» (EPP/CD), група незалежних та ліберальних демократів (ILDR), група Європейських консерваторів та реформаторів (ECRG).

Чіткі орієнтири в області законодавства і політики

У Європейській хартії місцевого самоврядування (1985) підкреслюється, що справжнє місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в здійсненні демократії. Хартія є моделлю для законодавчих реформ в країнах нової демократії, і окремі держави вже запровадили її принципи до своїх конституцій. Вона є першим міжнародно-зобов’язуючим інструментом, що гарантує права громад та їх обраних представників.

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або властями (1980) і три додаткові протоколи до неї визнають право місцевих та регіональних влад на здійснення транскордонного співробітництва з широкого кола питань, зокрема, щодо надання соціальних послуг та захисту навколишнього середовища.

Європейська конвенція про участь іноземних громадян в громадському житті на місцевому рівні (1992) передбачає поступове розширення прав, якими користуються іноземні громадяни, що постійно проживають в державах-членах Ради Європи, включно з правом голосувати під час виборів.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (1992) спрямована на захист регіональних мов та мов меншин, які є унікальним компонентом культурної спадщини Європи. Хартія передбачає розширення сфери застосування цих мов в судах, навчальних закладах, в державному, культурному, економічному та суспільному житті, а також в засобах масової інформації.

Європейська хартія міст (1992) визначає права громадян в європейських містах. Вона є практичним посібником з питань міського управління і регулює такі питання, як житло, міська архітектура, транспорт, енергозабезпечення, спорт і дозвілля, охорона довколишнього середовища та боротьба з вуличною злочинністю. Оновлена та доповнена у травні 2008 році Європейська хартія міст II запропонувала новий підхід до урбаністичного життя, закликаючи європейські країни розбудовувати сталі міста та містечка.

Європейський кодекс поведінки для політичної чесності обраних представників місцевого та регіонального рівня (1999) був прийнятий з метою консолідації відносин між громадянами та представниками місцевих і регіональних влад  на основі визначених на європейському рівні етичних принципів.

У Європейській ландшафтній конвенції (2000) сформульовані вимоги до органів державної влади здійснювати на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях заходи, які будуть спрямовані на охорону, раціональне використання та облаштування ландшафтів Європи.

У Хартії про участь молоді в муніципальному та регіональному житті (переглянутій) (2003) закріплено принципи, що сприяють залученню молоді до процесу вироблення рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, і заохочують молодь займати активну позицію в соціальних перетвореннях, що відбуваються на їхній вулиці, в їхньому кварталі, в їхньому місті чи регіоні.

Референційні рамки РЄ для регіональної демократії (2009) є справжнім  кодексом прав та обов’язків регіональних утворень, спрямованим на проміжні ланки управління, що знаходяться між центральними та місцевими органами влади. Цей документ має слугувати основним джерелом посилання, коли країни вирішують утворити або реформувати регіональний рівень влади, та містить політичні принципи, на які може спиратися Конгрес у виконанні статутних завдань моніторингу регіональної демократії в державах-членах Ради Європи.