Постійне представництво України при Раді Європи

, Київ 11:35

Резюме виступу Постійного представника України в Раді Європи Миколи Точицького на 1195-у засіданні КМРЄ

21 березня 2014, 10:31

19-20 березня 2014 року у Страсбурзі проходило 1195-е засідання Комітету міністрів Ради Європи. Одним з пунктівпорядку денного стало питання розвитку ситуації в Україні у зв`язку із спробою Росії анексувати частину української території. 

В ході виступу Постійний представник України при Раді Європи коротко навів у хронологічному порядку основні події, які відбулись від часу останнього засідання КМ РЄ, яке завершилось 14 березня ц.р. Зокрема, він повідомив присутніх, що 16 березня ц.р. в Криму відбувся т.з. референдум, що 17 березня ц.р. парламент Криму офіційно проголосив про його незалежність і звернувся до Російської Федерації із заявкою на вступ до її складу, що в той же день Президент Росії видав Указ про визнання Республіки Крим як суверенної і незалежної держави, а 18 березня ц.р. Росія підписала із самопроголошеними керівниками Криму договір про приєднання Республіки Крим і м. Севастополь до російської Федерації на правах окремих суб’єктів.

Характеризуючи зазначені події представник України назвав їх анексією – тяжким міжнародним злочином, який тягне за собою міжнародно-правову відповідальність держави-агресора та кримінально-правову відповідальність фізичних осіб, причетних до його скоєння. Навівши ряд історичних прикладів, він висловив переконання, що винуваті у скоєнні анексії Криму будуть покарані міжнародним співтовариством, а справедливість буде відновлена.

Постійний представник України докладно зупинився на питанні плебісциту, який 16 березня ц.р. відбувся в Криму, наголосивши на його незаконності як з конституційної точки зору, так і з точки зору міжнародного права. Він поінформував присутніх про те, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, ухваливши постанову, порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених чинним законодавством України. Факт порушення був чітко встановлений Конституційним судом України, який у рішенні від 14 березня 2014 року визнав її неконституційною, внаслідок чого постанова втратила чинність. Він також вказав, що враховуючи рішення Конституційного суду України, 15 березня 2014 року Верховна Рада України постановила достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, внаслідок чого остання втратила будь-яку легітимність.

Що стосується міжнародно-правових аргументів, то в ході виступу було наголошено, що право народів на самовизначення автоматично не дорівнює праву на проголошення незалежності. Народи мають право на самовизначення в середині держави і його реалізація не повинна підривати територіальну цілісність цієї держави. Було підкреслено, що протягом багатьох років Крим реалізовував своє право на самовизначення в рамках України, що він мав розгалужену систему регіональних і місцевих органів влади, які діяли в межах широкої компетенції автономії. Референдум про незалежність є виправданим лише тоді, коли народ грубо утискається і пригноблюється своєю державою і коли відділення є єдиним можливим виходом з цієї ситуації. На переконання представника України, народ Криму до таких пригнічених народів не належав.

Увагу національних делегацій було привернуто до того, що умови проведення плебісциту в Криму не відповідали демократичним стандартам проведення референдумів, які були розроблені в рамках Ради Європи та ОБСЄ і становлять невід’ємну частину загальноєвропейських принципів і цінностей. Не може розцінюватись як демократичне голосування, проведене в умовах військової окупації, яке супроводжується суттєвими порушеннями у сфері забезпечення свободи висловлювань та дотримання права на отримання інформації, грубими порушеннями виборчого законодавства (незахищені бюлетені, відсутність іменних запрошень і списків, допущення до голосування громадян іноземних держав тощо). Що стосується міжнародного спостереження за плебісцитом, то, за відсутності офіційних представників ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій, спостерігачі від ультралівих і ультраправих партій не можуть розглядатись гарантами демократичності і прозорості голосування.

Постійний представник України звернувся до держав-членів Ради Європи з вимогою рішуче засудити проведення плебісциту в Криму і визнати його результати нелегітимними. Протилежна позиція означатиме потурання шахраям, які шляхом застосування сили та маніпулювання суспільною думкою зможуть визначати долю цілих народів і регіонів.

Порушивши питання міжнародного визнання Криму, представник України засудив односторонній акт Росії, яким остання визнала це утворення як суб’єкт міжнародного права. Він наголосив, що таке визнання відбулось всупереч висновкам Венеціанської комісії і з повним ігноруванням позиції Комітету міністрів Ради Європи, який висловлював «глибоке занепокоєння» з цього приводу. Було заявлено рішучий протест України проти рішення РФ визнати Крим, твердо засуджено приєднання Криму до Росії як анексію, наголошено, що цей незаконний акт суперечить не тільки Статуту ООН та міжнародним договорам, які гарантують територіальну цілісність України, але й Статуту Ради Європи, її фундаментальним цінностям та зобов’язанням Росії перед цією міжнародною організацією.

Постійний представник України при Раді Європи звернувся до національних делегацій держав-членів з вимогою не визнавати Республіку Крим як незалежну і суверенну держави, не визнавати неправомірне приєднання Криму і Севастополя до Російської Федерації. Він наголосив, що якщо вони вчинять такий крок, то стануть співучасниками цього міжнародного злочину, візьмуть на себе частину юридичної та моральної відповідальності за нього.

Українська сторона звернулась до присутніх з пропозицією залучити Комітет Головних юридичних радників з міжнародного публічного права (CAHDI) для того, щоб дати кваліфіковану юридичну оцінку подіям в Криму, зокрема, конкретизувати правові наслідки проголошення Кримом незалежності та відповідності / невідповідності його одностороннього відокремлення від України нормам сучасного міжнародного права.

Джерело:  | 1195-е засідання КМРЄ

Останні виступи